Господарство фермерське

Аграрні конфлікти

Поки нас лякають новими світовими конфліктами, всередині України розпалюються цілком реальні відчутні конфлікти між вітчизняними та іноземними с / г виробниками.

Суть протистояння

З початку 2000-х років вітчизняні аграрії помітили, що на занедбані колгоспні колись землі приходять нові господарі «з жадібними очима», приносять на наші простори власні методи господарювання, конкретно рослинництва. Іноземці активно застосовують добрива і хімікати, які, незважаючи на відповідність вимогам змісту небезпечних речовин, істотно змінюють якість конкретного продукту, будь то огірок, помідор або картопля. Якщо вірити селянам, то китайські помідори лежать на грунті цілий рік, при цьому зовнішніх змін з ними не відбувається. Скаржаться також і споживачі, що ними вироблені продукти відрізняються від канонічного подання європейської людини про смакові якості того чи іншого овоча. В результаті народ бунтує, вступає в конфлікт з представниками влади, які дають землю в оренду, сподіваючись отримати дохід від податкових зборів в мізерну казну, влаштовують самосуд, руйнуючи поливні системи і.т.д. При найближчому розгляді залишається незрозумілим, чому українські виробники не можуть конкурувати з іноземними виробниками і протистояти їхнього засиллю якістю продукції.

Чому вітчизняні с / г виробники не можуть або не хочуть підтримувати вітчизняного споживача, надаючи якісні товари за доступними цінами? Тут, на мій погляд, є дві причини. Одна з них операційна. Інша пов’язана з особливостями менталітету вітчизняних фермерів. Де знайти овочі з грядки? Український збутової ринок вже давно контролюють мережеві гіганти. Ашан, МегаМаркет, Перехрестя і інші великі гравці пропонують покупцеві широкий асортимент продуктів харчування доступних за ціною і прийнятних за якістю. У народі негативне ставлення закріпилося за продуктами, поміченими маркою «Червона ціна», а всі промоакції мереж народ сприймає дуже насторожено, перевіряючи не по одному разу дату виготовлення і термін придатності товару.

Логіка споживчої мережі вимагає від збутовиків обсягів і динаміки. Якість при цьому стає третьосортним вимогою, яким при дотриманні всіх формальних вимог до товару можна і нехтувати. Піпл хаває, як то кажуть. При цьому допомога до фермерів вітчизняних прийшла звідки не чекали — з Інтернету. Організувалися кілька інтернет-майданчиків, де реальні фермери торгують своєю продукцією за високими цінами, гарантуючи при цьому якість продукції. В результаті, з точки зору операційності надходження продуктів на вітчизняний ринок створюється парадокс: споживач хоче якісну продукцію, але не хоче витрачатися на її отримання, навіть на рівні пошуку, тоді як фермери не готові створювати оптимальні схеми виробництва і поставок на ринок своїх високоякісних продуктів.

Ментальність українського фермера

Українські фермери своєю появою зобов’язані в першу чергу економічними проблемами 90-х, коли частина городян повернулася в село, щоб виживати. В результаті утворилися сотні фермерських господарств більш-менш успішних. При цьому існують і генетичні фермери, тобто люди, які на руїнах колгоспного господарства розвинули свою пріусадебку до рівня дрібного товарного виробництва. Дрібне товарне виробництво будується на ринкової реалізації надлишку, а не на масовому виробництві для ринкових умов. Селянин намагається заробити в умовах традиційного рівня культури с / г праці, приречений на провал. ПММ дорожчає, електрика теж, а ціни на с / г продукцію особливо не ростуть. При цьому вітчизняні виробники з великою підозрою ставляться до нової техніки і добрив, що гальмує якісний розвиток с / г підприємств. Подальше екстенсивний розвиток, не вглиб, а в широчінь, при наявності підприємств (китайських, німецьких і.т.д.) на території України призведе до гармонійного відмирання с / г, як галузі, незважаючи на всі потуги центральної влади. Український фермер прикипів до землі душею, а повинен прикипіти гаманцем.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *