АПК України та Глобальна засуха

2020-25 роки обіцяють с / г виробникам не тільки небувалу спеку, а й взагалі некомфортні умови для виробництва аграрної продукції. Учені в усьому звинувачують нове явище, яке зародилося десь в екваторіальній частині Тихого океану, яке називається Ель-Ніньо. Дослівно на українську мову Ель-Ніньо перекладається словом Малюк, але ось ігри у цього «малюка» зовсім не безневинні …

Знати ворога в обличчя

Ель-Ніньо вперше був зафіксований в 1790 році, коли людство вже оцінило необхідність постійного спостереження за змінами клімату. Суть Ель-Ніньо — це незначне потепління температури верхніх шарів води в Тихому океані, через що відбувається уповільнення освіти пасатів і зміна кількості опадів. Парадоксально, але ефект від Ель-Ніньо має мультиплікаційний ефект: після першої фіксації його частота збільшилася, а в ХХ столітті відбулося 8 спалахів активності Ель-Ніньо.
За своїми наслідками Ель-Ніньо не має аналогів. Це пов’язано з тим, що жодне атмосферне явище не може чинити такий вплив на стан клімату всієї землі. Більш того, існують вчені, які серйозно доводять прямий зв’язок між Ель-Ніньо і глобальним потеплінням. Більш того, схожі за своїми наслідками природні явища залишили сліди 1100 років тому, коли, на думку археолога М. Моселі, небувалі дощі знищили високорозвинену цивілізацію.
Сучасний Ель-Ніньо проливається дощами над Південною Америкою, провокуючи зростання популяції комах, а ось Північній Америці і Євразії дістаються вітру суховії, які не тільки підвищують температуру повітря, але і буквально випалюють будь-які культурні насадження. Довгий шлях Ель-Ніньо по всьому світу змушує задуматися, чи так далекі Полтавська і Одеська області від Перу і Еквадору? Ель-Ніньо, та й глобальна зміна клімату — це в тій чи іншій мірі справа рук людських. У антропоморфних причини більшості кліматичних аномалій не варто навіть сумніватися. Важливо розуміти, що ми робимо не так.

Засуха на трильйони Євро

Збиток, який бізнес у всьому світі завдає навколишньому середовищу, становить 7,3 трильйона доларів в рік. Про це повідомляється в дослідженні коаліції TEEB (The Economics of Ecosystems and Bodiversity, Економіка екосистем і біорізноманіття). Доповідь випущений за підтримки ООН і Світового банку.

  • Найбільш шкідливими для навколишнього середовища підприємствами є вугільні електростанції в Азії: цей бізнес отримує щорічну виручку в 443 мільярди доларів і за цей же період завдає шкоди природі на 452 мільярди доларів.
  • Другим в списку шкідливих бізнесів значиться скотарство в Південній Америці. Вирубка лісів в Амазонської низовини для збільшення площі полів, і високі витрати водних ресурсів завдають природі шкоди в розмірі 353 мільярдів доларів, тоді як виручка цього бізнесу становить всього 16,6 мільярда доларів.
  • На третьому місці в списку нерентабельних видів бізнесу виявилися вугільні електростанції в Північній Америці: майже 317 мільярдів доларів збитків проти 247 мільярдів доларів виручки.

Важливо розуміти, що найшкідливіші виробництва складають незначну частку загального збитку — всього 15,7%. Отже, мова не може йти про перегляд політики в будь-якій одній сфері, однієї галузі. Людство на сучасному етапі свого розвитку зіткнулося з глобальним викликом усій системі господарювання, яка почала складатися ще в XVII столітті, коли панувало переконання про невичерпність природних ресурсів. Тепер мало хто сперечається з тим, що природні ресурси рано чи пізно закінчаться, але ніхто нічого не поспішає робити.
Як правило, аграрії і промисловці відмовляли від впровадження нових технологій, апелюючи до дорожнечі і ненадійності нових технологій. Однак історія технологічного розвитку доводить зворотне: хто першим почне впроваджувати нові технології зуміє отримати більший прибуток, ніж всі наступні новатори. Чи варто згадувати про Форді, Едісона і Ротшильд (автомобіль, лампочка і нафтопровід), про які сучасники говорили і думали, як про диваків, як про тих, хто обов’язково прогорить на своїй новій ідеї? Здається, що не варто. Сьогодні перед аграріями стоїть конкретне питання: якими методами боротися з наслідками кліматичних змін, щоб вести бізнес, не завдає шкоди навколишньому середовищу.

Дідівські методи

Традиційно боротьба з посухою є фактором збільшення витрат палива, відволікання робочої сили від основного виробництва і.т.д. Всього за роки боротьби з засухами вітчизняними аграріями були вироблені два основних комплексу заходів — меліоративні та агротехнічні.

Основним завданням меліоративних заходів є збереження вологи в грунті, шляхом її утримання там. Саме для цього проводиться полезахисне лісорозведення, а також розширення водо-охоронних лісових масивів. Варто відзначити, що розвиток насаджень навколо полів і водойм — це досить довгий процес, що вимагає стратегічного планування та великих інвестиційних вливань, якщо подібної інфраструктури раніше не існувало. Більш того, за лісовими масивами потрібно щорічний догляд, метою якого є запобігання деградації дерев, санітарна вирубка, боротьба з паразитами. Отже, меліоративні заходи являють собою суттєву статтю витрат для будь-якого аграрного господарства.

Застосування агротехнічних засобів направлено на підвищення якості структури грунту шляхом глибокої оранки, боронування, шлейфування, культивацію, обробку міжрядь і т.д. Передбачається також вносити добрива, щоб рослини могли отримувати необхідну кількість вологи шляхом розвитку власної кореневої системи, але проблема полягає в тому, що саме виробництво традиційних добрив завдає довкіллю істотної шкоди при колосальних витратах. Наприклад, ККД сировини для виробництва, наприклад, амофосу становить 10-15%, тобто на отримання 1 тонни P2O5 кількість утвореного відходу — фосфогіпсу становить 6-10 тонн.

При цьому дослідження, які проводять провідні консалтингові компанії такі як Deloitte Touche і Ernst & Young, показують, що лише третина вітчизняних аграріїв розглядають модернізацію, навчання співробітників і вкладання ресурсів в нові технології як свій шлях розвитку. Всього з 2011 по 2014 роки кількість керівників аграрних підприємств, готових вкладати в нові технології зросла на 4%. При цьому більшість, при цьому переважна, ставить на розширення посівних площ і закупівлю імпортної техніки.

Виходить, що впровадження нових технологій в с / г йде по шляху найменшого опору. Модернізуються засоби і методи виробництва, але ніяк не саме виробництво. Постійне розширення посівних площ, яке повинно по ідеї забезпечити перехід кількості в якість, призводить до консервації існуючого ставлення до культури праці на землі, самої землі і продукції. При цьому не варто забувати, що відтворення існуючої моделі виробництва в с / г загрожує не тільки відставанням країни, але і підривом продовольчої безпеки держави, так як нездатність забезпечувати населення продовольством в умовах почастішання природних катаклізмів та аномалій може привести до небезпечних соціальних наслідків.

Технологічний уклад в сільському господарстві

Технологічний уклад — це сукупність пов’язаних виробництв, що мають єдиний технічний рівень і розвиваються синхронно. Що означає це визначення? Це визначення означає наявність системи виробництва, яка еволюційно розвивається, показуючи якісні результати у вигляді нових продуктів, товарів і послуг. Зараз в економічно розвинених країнах світу на порядку денному стоїть 6-й технологічний уклад, а в теорії вже ясно визначені контури 7-го. А який уклад у нашого АПК?

Щоб підходити під категорії 6-го технологічного укладу потрібно розвиток, при цьому синхронне, наступних галузей всередині АПК:

  • Біотехнології;
  • нанотехнології;
  • Проектування живого;
  • Вкладення в людини;
  • Нове природокористування.

Зрозуміло, що все не буває відразу, нанотехнології і проектування живого — це завдання майбутнього, хоча і на цих двох напрямках вже ведуться наукові розробки, створюються експериментальні проекти. Однак три інші галузі — біотехнології, нове природокористування та вкладення в людину — заслуговують більш пильної уваги.

Сьогодні підготовкою фахівців для АПК займаються освітні установи на рівні коледжів, інститутів, університетів і академій. При цьому, як правило, сучасний стан справ в російській освіті змушує керівництво цих вузів на шкоду своїм основним спрямованості набирати студентів на більш «популярні» спеціальності. Та й молодь не особливо прагнути поповнити ряди аграріїв, образ яких перекручено формується сучасними ЗМІ.

При цьому підприємства АПК працюють практично на старому кадровому резерві, який застарів, як морально, так і фізично. Уявлення про сучасні технології і їх застосування взагалі відсутнє, а віра в старі дідівські способи обробки землі і застосування добрив зводить нанівець спроби менеджменту впроваджувати нові технології. Отже, логічно вибудовувати живі відносини між підприємствами і навчальними закладами, причому бізнесменам пора б зрозуміти, що без хорошого агронома не буде добре врожаю. Розвиток людського потенціалу — це перше завдання, яке необхідно вирішити українському АПК, щоб стати повноцінною потужною галуззю в структурі економіки, а діловому співтовариству зайняти впевнене місце серед ділової еліти України.

Нове природокористування є галуззю відстає, тому що в Україні самої системи природокористування так і не склалося. Середньостатистичний українець перебуває у впевненості, що природні ресурси невичерпні, а якщо і є вичерпними, то на наш-то вік вистачить. В результаті подібного екологічного нігілізму країна щорічно втрачає близько 5-7% ВВП, кошти необхідні для ліквідації наслідків некоректного природокористування тими чи іншими господарюючими суб’єктами. Примітно, що дачники і сільські жителі завдають природі шкоди цілком порівнянний зі шкодою від діяльності промисловості і АПК.

Нарешті, біотехнології. Незрозуміла і зовсім загадкова для української душі галузь, яка асоціюється з ГМО, мутантами і жовтими немовлятами. На сучасному ринку існують десятки біологічних добрив і препаратів, які мають державну реєстрацію, а отже, пройшли всі необхідні випробування. Більш того, на український ринок кинулися іноземні біологічні препарати, які мають міжнародні сертифікати відповідності та сертифікації безпеки.

Варто зауважити, що початок застосування біологічних препаратів здатне істотно підвищити врожайність і захистити рослини від захворювань і паразитів. Сучасні біологічні добрива — це комплексні препарати, які на відміну від традиційних добрив не просто вносять в грунт необхідні мікроелементи, але і забезпечують якісний захист рослин. Урожай, який вирощували із застосуванням біо-добрив є екологічно чистим, тобто зміст мінералів не перевищує норми, як це часто буває при надмірному внесенні традиційних добрив.

Три застереження керівникам АПК

Цю статтю хочеться закінчити на позитивній ноті. І це можливо — все в наших руках, дорогі друзі. Ніхто до нас не прийде і не побудує 6-й технологічний уклад, якщо ми самі не усвідомлюємо необхідність цього. Можуть, звичайно, прийти варяги або китайці, але вони будуть будувати на нашій землі, але без нас. Це перше застереження.

Ми, як і раніше, живемо в країні з колосальним с / г потенціалом, який не використовується тільки тому, що державі куди важливіше запускати ракети і зберігати статус великої держави. Сьогодні держава активно залучає іноземний бізнес для експлуатації с / г угідь, при цьому всіляко заохочує збереження сучасної системи господарювання, вводячи погектарної субсидування і.т.д. Фактично справа розвитку АПК в державному масштабі — це вже не справа держави, а справа підприємців, вузів, яке полягає в створенні нового Людини на селі. І ми в цій справі тільки самі собі союзники. Це друге застереження.

Бізнес в АПК — це не просто бізнес. Це відносини. Глибокі з надривом людські відносини, переплетення характерів і доль, наших характерів і наших доль. Це може існувати, а може зникнути. Не помиліться з вибором в питанні: бути чи не бути. Це третє застереження.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *